общественный деятель
президент фонда волонтеров Украины

Найбільше запам’ятався поліцейський, який приніс нам гарячого чаю

2 октября 2014

Тимофій Нагорний розповів «ВЗ», як із ним поводились у Московському спецприймальнику

Найбільше запам’ятався поліцейський, який приніс нам гарячого чаю
«Нагорний Т. А. здійснив непокору законній вимозі працівників поліції у зв’язку з виконанням ними обов’язків з охорони громадського порядку... Незважаючи на те, що прохід на Красну площу міста Москви був закритий у зв’язку з проведенням громадського заходу, намагався самовільно пройти на Красну площу, не реагуючи на вимоги працівників поліції про припинення протиправних дій, а також вчинив опір при доставленні у райвідділок поліції Китайгорода...».
Це витяг із постанови Тверського районного суду міста Москви. У Тимофія Нагорного залишилася на згадку навіть довідка, видана 2-им спецприймальником м. Москви. 21 вересня на “Марші миру” в Москві президента Фонду волонтерів України, продюсера Тимофія Нагорного і його помічника Кирила Гоголя затримали, судили та п’ять діб утримували під арештом за “адміністративне порушення”. Чоловіки вже прибули в Україну: без значних травм, зате під сильними враженнями... 
- Тимофію, як відбувався арешт?
- Заарештували нас на “Марші миру” таким чином, що запросили на інтерв’ю до пам’ятника Жукову, де начебто мали бути журналісти телеканалу “ОРТ”. Насправді нас обманули. Коли приїхали з Кирилом на інтерв’ю, нас вже чекали співробітники поліції. Ми очолювали “Марш миру”, були у вишиванках, тримали в руках великий синьо-жовтий прапор (на фото). Звісно, що до нас була прикута пильна увага відповідних органів. У правоохоронців було дуже багато запитань: починаючи з відвідин Андрієм Макаревичем Слов’янська і завершуючи виш­кою лінії електропередачі біля станції метро “Нагорная”, помальованою на День Незалежності у синьо-жовте.
Звинувачення, які нам пред’явили в суді, не відповідали дійсності — ми не “проривались” на Красну площу, не чинили опору під час арешту. Йшли через всю Москву у вишиванках, не ховаючись. Підійшли з боку Красної площі до пам’ятника Жукову. Привезли на “Марш миру” десять великих і тисячі маленьких прапорців України, взяли також один найбільший прапор. Таким чином допомогли оргкомітету з українською символікою. Я це пояснював правоохоронцям, розповідаючи про мету візиту... А ще говорив, що Батьківщину потрібно любити не тільки сидячи на дивані, а ще й тоді, коли з’їжджаються усі телевізійні канали планети. Що ми й зробили.
- А як вашим колегам з Фонду волонтерів України вдалося дізнатись, куди ви зникли?
- Коли нас заарештували, то повезли у райвідділ поліції Китайгорода. Там же опинились дівчата з Дніпропетровська, яких затримали на Красній площі за те, що тримали в руках картонку з написом “Слава Україні!”. Я попросив їх розповсюдити через соцмережі інформацію про те, що Кирила Гоголя і Тимофія Нагорного повезли у Китайгородський райвідділ. Бо наші паспорти і наш один на двох з Кирилом московський телефон забрали. Якби ті милі дівчата не здійняли галасу в Інтернеті, сиділи б ми з Кирилом досі, може, проти нас кримінальне провадження відкрили б. А так наступного дня зранку у відділок вже телефонували волонтери з питаннями, чому нас затримали і що інкримінують. Було помітно, що російські правоохоронці здивовані такою активністю. Власне тому ми з Кирилом відбулись легким переляком, і зараз все з нами добре...
- Як ставились до вас правоохоронці у райвідділку та у Спеціальному прийомнику, де відсиділи п’ять діб?
- Нас ніхто не бив і не піддавав тортурам. Єдине, що коли везли в автозаку у поліцейський відділок, мене штовхнув сержант, я підвернув ногу, і вона цілий тиждень розпухала. Зараз біль минає. За той випадок зла не тримаю, бо загалом співробітники міліції поводились достойно. Психологічний тиск, звичайно, був серйозний: тричі викликали на допити, постійно випитували деталі, нагнітали обстановку, брали відбитки пальців, фотографували...
Але найбільше запам’яталось, як ми сиділи у відкритій камері (бетонні стіни, металева лавка і ґрати) й було страшенно холодно (ми були без верхнього одягу). Прийшов один з поліцейських, сказав “Доброго ранку” і приніс гарячого чаю. Це неможливо забути: коли всі проходять повз тебе, плюючи у твій бік і називаючи “фашистом” та “бандерівцем”, і тут якась людина розуміє, що ти просто любиш свою Батьківщину. 
- Чи змінилась ваша позиція після ув’язнення? Антивоєнні акції протесту плануєте?
- Вже 4 жовтня на Хрещатику пройде “Марш миру і єдності”, ми є співорганізаторами цієї акції. Потрібно робити все, щоб зло і ненависть зникли з наших сердець. Зберемось і пройдемо центром Києва, вигукуючи гасла за мир. 

Джерело: wz.lviv.ua